відриватися

відриватися
I -а́юся, -а́єшся, недок., відірва́тися, -ірву́ся, -і́рве́шся, док.
1) Відділятися, відокремлюватися від цілого внаслідок поштовху або під дією власної ваги.
2) перен. Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь. || Стрімко підніматися з землі. || Залишати когось далеко позаду або збоку; віддалятися.
3) перев. у сполуч. зі сл. очі, погляд, перен. Переставати дивитися на кого-, що-небудь.
4) перен. Переставати щось робити, чимось займатися.
5) перен. Поривати зв'язки з ким-, чим-небудь; ставати далеким, відчужуватися. || Втрачати зв'язок із чим-небудь.
6) тільки недок. Пас. до відривати I.

II -а́юся, -а́єшся, недок., відри́тися, -и́юся, -и́єшся, док.
Риючи, відкопуватися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Нужна курсовая?

Смотреть что такое "відриватися" в других словарях:

  • підриватися — I а/юся, а/єшся, недок., підірва/тися, підірву/ся, піді/рвешся, док. 1) Гинути або руйнуватися від вибуху. 2) перен. Послаблюватися від чого небудь. || Втрачатися, позбуватися (про здоров я, сили і т. ін.). || перев. док., розм. Пошкодити собі… …   Український тлумачний словник

  • повідриватися — а/ється, а/ємося, а/єтеся, док. 1) Відірватися від чого небудь унаслідок натягування, поштовху, удару і т. ін. (про все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох). 2) перен. Перестати що небудь робити, чимось займатися (про всіх чи багатьох). 3)… …   Український тлумачний словник

  • відриватися — [в ідриева/тиес а] а/йеіц :а, а/йуц :а …   Орфоепічний словник української мови

  • відриватися — 1 дієслово недоконаного виду відділятися відриватися 2 дієслово недоконаного виду відкопуватися …   Орфографічний словник української мови

  • підриватися — 1 дієслово недоконаного виду гинути від вибуху; руйнуватися; послаблюватися підриватися 2 дієслово недоконаного виду ритися; шкодити кому небудь; підкопуватися під кого небудь …   Орфографічний словник української мови

  • повідриватися — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • уриватися — I (врива/тися), а/юся, а/єшся, недок., увірва/тися і урва/тися, ву/ся, ве/шся, док. 1) Відокремлюватися від чого небудь цілого внаслідок ривка, поштовху або під дією власної ваги; відриватися. || Перериватися, розриватися навпіл, на частини. 2)… …   Український тлумачний словник

  • відривання — I я, с. Дія за знач. відривати I 1), 5) й відриватися I 1), 5). II я, с. Дія за знач. відривати II й відриватися II …   Український тлумачний словник

  • відщеплюватися — юється, недок., відщепи/тися, е/питься; мн. відще/пляться; док. 1) Відриватися, відколюватися від чого небудь. 2) перен. Відриватися, віддалятися від певного суспільного середовища. 3) хім. Відділятися (про молекули або їх частини) …   Український тлумачний словник

  • руйнуватися — у/ється, недок. 1) Ламаючись, розбиваючись і т. ін., розвалюватися. || Знищуватися, перетворюватися на руїни (внаслідок стихійного лиха, війни і т. ін.). || Гинути, зникати, ліквідуватися (про державу, суспільний лад і т. ін.). || Доходити до… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»